Хочемо ми цього чи ні, але ми з вами живемо в епоху доказової медицини (evidence-based medicine).
І для лікарів і для їхніх пацієнтів стало буденним і закономірним, коли результати різних інструментальних і діагностичних досліджень (результати рентгенографії, КТ, ультрасонографії та багато-багато інших) мають в бланку результату дослідження не тільки короткий висновок — діагноз, а й описову (часто дуже об’ємну і детальну) частину. Без цього важливого компонента дослідження вважається неповним, а діагноз може викликати сумніви.
Чому це відбувається або чому це вкрай важливо. Відповідь очевидна — лікарське мислення стає доказовим, коли висновок глибоко продумано, проаналізовано і доведено. Домогтися найвищої доказовості лікарського мислення можна, тільки спираючись на закони логіки (формальної і математичної).
Різноманітні патологічні процеси відрізняються насамперед внутрішньою визначеністю. Мислення лікаря під час діагностичного процесу має бути певним, послідовним і доказовим, тому що в медицині будь-яка істина повинна бути обгрунтована. Не можна визнати істинним вислів, якщо для нього немає достатніх підстав.
Обгрунтованість діагнозу спирається на встановлення специфічних для даної нозологічної форми симптомів і синдромів, які в свою чергу також повинні бути обгрунтованими.
Одним з найважливіших інструментів в медичній діагностиці по праву вважається метод морфологічного аналізу — патогістологія і цитологія.
Ці медичні дослідження по праву вважаються «золотим стандартом». Але чи потрібно при проведенні морфологічного дослідження задовольнятися тільки лише коротким морфологічним діагнозом, а «описову» частину, тобто доказову базу остаточного діагнозу ігнорувати. Ні і ще раз — ні. Лише наявність достатніх підстав робить діагноз правильним, доведеним і достовірним.
Макроскопічні і мікроскопічні характеристики біоматеріалу (т.зв. описова частина) морфологічного дослідження — це найважливіший елемент доказової медицини, який закономірно спирається на суворі критерії, специфічні для даного морфологічного діагнозу — із зазначенням природи процесу (доброякісного або злоякісного) при наявності пухлини, визначенні тканинної приналежності, гістологічної форми і ступеня її диференціювання. Саме таке дослідження вважається повним, а морфологічний діагноз виявляється цінним для правильного ведення пацієнта.
Ми нескінченно раді, що серед клінічних лікарів зростає прагнення привести медицину до спільного знаменника, позбавити діагнози і клінічні методики від залежності, сформованої думками і діями окремих, хай і авторитетних, людей і регіональних лабораторій — на користь об’єктивних критеріїв якості та відповідності, яким би терміном це зараз не називали .